1. Стійкість кольору є важливим показником оцінки для друку та фарбування текстилю
Різні види барвників, які використовуються в текстилі, мають різні показники оцінки стійкості кольору. Через різні види використовуваних барвників показники оцінки стійкості кольору відрізняються в півтора рази. Наприклад, стандарт GB/T41 1-1993 «Бавовняна тканина для друку та фарбування» передбачає, що стійкість до прання пофарбованих бавовняних тканин (забарвлення білих плям на тканині) становить 4-5 ступені для кубових барвників, тоді як вулканізація, нафто, і реактивні барвники 3 сорту. Це пояснюється тим, що молекулярна структура та хімічні властивості різних барвників різні, а також різні способи зв’язування та сили зв’язування для різних текстильних виробів. Деякі барвники вступають у хімічну реакцію з молекулами текстильних волокон і зв’язуються з текстилем у вигляді хімічних зв’язків. , а деякі барвники фіксуються на тканині шляхом фізичної реакції.
Тому оціночні показники стійкості його кольору різні. Тому дуже важливо визначити тип барвників на надрукованих і пофарбованих тканинах, щоб оцінити їх стійкість кольору. Тип барвника на текстильних виробах важко визначити неозброєним оком, і його необхідно точно визначити хімічними методами. Наша поточна загальна практика полягає в тому, щоб покладатися на тип барвника, який надає фабрика або інспектор, плюс досвід інспектора та розуміння фабрики-виробника. судити. Якщо в партії товарів, які підлягають інспекції, використовуються кубові барвники, її індекс оцінки стійкості до прання має становити 4-5 класів, і якщо заявник на інспекцію заповнює реактивні барвники, її індекс оцінки стане рівнем 3, оскільки стандарт Допустима похибка становить лише півоцінки. Якщо ми не визначимо тип барвника заздалегідь, є велика ймовірність оцінити некваліфікований продукт як кваліфікований продукт, який, безсумнівно, має великі недоліки. Існує багато хімічних методів ідентифікації барвників, а загальні процедури є складними та трудомісткими. Тому автор пропонує швидкий і простий метод ідентифікаційного тесту для ідентифікації типів барвників на надрукованих і пофарбованих текстильних виробах для ознайомлення та обговорення колегами.
2. Визначте принцип простого методу ідентифікації
Відповідно до принципу фарбування та обробки, для різної текстильної сировини типи барвників, що використовуються, також відрізняються. Відповідно до складу текстилю можна попередньо визначити типи використаних барвників, а потім провести цілеспрямовані випробування для перевірки. Відповідно до принципу фарбування барвників на текстилі, звичайні текстильні компоненти, як правило, застосовуються до таких типів барвників: акрилові волокна - катіонні барвники; нейлонові і білкові волокна - кислотні барвники; поліефірні та інші хімічні волокна - дисперсні барвники; целюлозні волокна - - прямі, вулканізовані, реактивні, відновлені, нафтол, фарби та фталоціанінові барвники; для змішаних або переплетених текстильних виробів, тип барвника, який використовується для їх складу, наприклад, для сумішей поліефіру та бавовни, де поліефірний компонент є дисперсними барвниками, а бавовняні компоненти створюються окремо з використанням вищезгаданих відповідних типів барвників, таких як дисперсні/реакційні, дисперсні/відновні процеси тощо. Відповідно до теорії фарбування, основний фактор, що впливає на стійкість кольору текстильних виробів, залежить від типу барвників, які використовуються в целюлозних волокнах. Тому ключовим є те, як визначити тип барвника целюлозних волокон.
3. Етапи ідентифікації типів барвників на целюлозних волокнах
3.1 Підготовка та попередня обробка проб
При підготовці проби слід брати частину того самого барвника. Якщо зразок містить декілька відтінків, слід брати кожен відтінок. Якщо потрібна ідентифікація волокна, тип волокна має бути підтверджено відповідно до стандарту FZ/T01057.
Якщо зразок містить домішки, жир і шлам, які впливають на експеримент, його можна обробити миючим засобом у гарячій воді за 60-70 градусів протягом 15 хвилин, промити та висушити. Якщо відомо, що зразки оброблені смолою, використовуються наступні методи відповідно.
3.1.1 Карбамідоформальдегідну смолу обробляли 1% соляною кислотою при 70-80 градусі протягом 15 хвилин, промивали та висушували.
3.1.2 Для акрилової смоли зразок можна кип’ятити зі зворотним холодильником із 50-100-кратним додаванням бісфенолу протягом 2-3 годин, потім взяти для промивання та сушіння.
3.1.3 Силіконову смолу можна обробити 5 г/л мила та 5 г/л карбонату натрію 90CL протягом 15 хвилин, промити та висушити.
3.2 Метод ідентифікації прямих барвників
Прокип’ятіть зразок з 5-10 мл водного розчину, що містить 1 мл концентрованого аміаку, щоб повністю вилучити барвник. Вийміть екстрагований зразок, помістіть 10-30 мг білої бавовняної тканини і 5-50 мг хлориду натрію в екстракт, прокип’ятіть 40-80 с, охолодіть і промийте водою. Якщо біла бавовна пофарбована майже в той самий відтінок, що й зразок, то можна зробити висновок, що барвник, використаний для фарбування зразка, є прямим барвником.





























